Матеріал містить аналітичну оцінку експансії Китаю та росії в космічному домені з явно вираженою мілітаризацією орбіти. Космічний простір офіційно інтегровано у військові доктрини обох країн як театр воєнних дій ще з 2015 року. Пекін визначено Командуванням як «загрозу, що задає темп» (pacing threat), тоді як Москва залишається «гострою загрозою» (acute threat), яка цілеспрямовано розробляє протисупутниковий (ASAT) арсенал для ураження технологічно залежної інфраструктури Пентагону.
Аналіз сегмента запусків фіксує стрімкий технологічний розрив між двома опонентами на користь Китаю. За останнє десятиліття КНР наростила свою присутність на орбіті на 667%, розгорнувши угруповання з понад 1300 активних супутників. Лише за 11 місяців 2025 року Пекін здійснив 70 запусків із 319 корисними навантаженнями, включно з виведенням майже 300 апаратів на низьку навколоземну орбіту (LEO) для прямої конкуренції із західними розподіленими сузір’ями. Натомість космічна програма росії на тлі війни з Україною та ізоляції деградує.
Економічні моделі SSC та Управління космічної комерції США демонструють критичну вразливість цивільного сектора перед орбітальними загрозами. Потенційний збій або блокування супутникової системи GPS супротивником несе загрозу збитків економіці США у розмірі 1 мільярда доларів на день, що робить захист навігаційних супутників пріоритетом національної безпеки.
У сфері обізнаності про космічну обстановку (SSA) та контролю домену фіксується спроба опонентів ліквідувати монополію США на дані. Китай уже розгорнув щонайменше 10 спеціалізованих супутників для орбітального SSA-моніторингу, які інтегровані з масштабною наземною мережею ідентифікації та супроводження космічних об’єктів. Російські розробки, попри недофінансування, зміщені в бік коорбітальних систем перехоплення, мобільних лазерів засліплення оптики «Пересвет» та протиракетних комплексів «Нудоль», створених для точкового знищення супутникових платформ на низьких орбітах.
Для протидії цим викликам Міністерство оборони США радикально трансформує архітектуру нацбезпеки. Замість поодиноких високовартісних апаратів фінансування переспрямовується на стійкі розподілені сузір’я (pLEO). Одночасно SSC нарощує оборонний потенціал електромагнітної боротьби для нейтралізації активного глушіння сигналів управління, кібератак на наземні станції, а також загроз з боку засобів спрямованої енергії — наземних та орбітальних лазерів і високопотужного мікрохвильового випромінювання (DEW), які Китай здатний масово розгорнути вже до кінця 2020-х років.
Джерело: https://www.ssc.spaceforce.mil