Космічні сили США вивчають потенціал наднизької навколоземної орбіти

Космічні сили США (USSF) активно оцінюють можливості використання наднизької навколоземної орбіти (VLEO — висоти приблизно від 150 до 350 км) для посилення своєї космічної архітектури в найближчій та довгостроковій перспективі. Слідом за успішною міграцією військових систем на стандартну низьку навколоземну орбіту (LEO), Пентагон бачить у VLEO новий стратегічний напрям, інтерес до якого підігрівається комерційними інноваціями, запитами з Білого дому й Конгресу, а також активними планами Китаю розгорнути там власне сузір’я дистанційного зондування до 2030 року. Як зазначила заступниця головного наукового директора Космічних сил Джилліан Бассі, цей орбітальний режим має вагоме місце в майбутній структурі сил, оскільки дозволяє уникнути небезпечної асиметрії у космосі.

Попри складні умови на висотах VLEO — екстремальний опір атмосфери та корозійний вплив атомарного кисню, які вимагають створення нових прямоточних електрореактивних двигунів, захисних матеріалів та аеродинамічних корпусів (як-от експериментальний плоский супутник Disksat) — цей регіон надає критичні тактичні переваги. Робота на нижчих висотах забезпечує швидшу передачу даних, точніше позиціонування та надвисоку роздільну здатність знімків, що може підсилити систему попередження про ракетний напад і програму протиракетної оборони Пентагону Golden Dome. Крім того, орбіта VLEO є «самоочисною» (космічне сміття згорає в атмосфері за кілька тижнів), а щільніші шари атмосфери частково поглинають радіацію, захищаючи апарати від наслідків висотних ядерних вибухів.

У короткостроковій перспективі Космічні сили США розглядають VLEO як ідеальний майданчик для тактичного реагування та оперативного відновлення космічних спроможностей (rapid reconstitution) у разі втрати супутників на вищих орбітах через ворожі атаки або масивне утворення космічного сміття. Завдяки природному захисту від радіації такі апарати можна створювати з доступних комерційних компонентів, що робить їх дешевшими та простішими для швидкого запуску за першої потреби. Хоча військові вже мають історичний досвід короткочасних польотів на цих висотах (зокрема в межах розвідувальної програми Corona та випробувань космоплана X-37B), головним викликом сьогодення залишається перехід до тривалих і безперервних місій.

Джерело: https://www.airandspaceforces.com