Під час місії Artemis II, котра має стартувати в квітні 2026 year, четверо астронавтів зроблять крок, на який людство не наважувалося десятиліттями: вони вийдуть за межі захисного магнітного поля Землі. У цій подорожі корпус космічного корабля Orion стане їхнім єдиним захистом від смертельно небезпечного Сонця.
Протягом десяти днів польоту фахівці NASA та NOAA працюватимуть у режимі 24/7. Їхнє завдання — перетворювати дані про космічну погоду на рішення, що можуть врятувати життя екіпажу в режимі реального часу. Космічна погода — це гігантські вибухи, відомі як сонячні спалахи, потужність яких може перевищувати енергію мільярда водневих бомб. Разом із ними Сонце викидає корональні маси — колосальні хмари частинок, що в сотні разів більші за нашу планету. Найбільшу небезпеку становить сонячний вітер із енергетичних частинок. Маючи величезну швидкість, вони здатні прошивати обшивку корабля та уражати екіпаж. Високий рівень опромінення — це не лише ризик раку в майбутньому, а й загроза когнітивним здібностям астронавтів безпосередньо під час польоту.
Щоб не пропустити «сонячний удар», NASA використовує цілу армаду космічних апаратів. Мережа зондів, таких як SDO та SOHO, стратегічно розміщена по всій Сонячній системі для безперервного моніторингу нашої зірки. Навіть марсохід Perseverance, перебуваючи на Марсі, виконує роль космічного вартового. Завдяки своєму розташуванню він може бачити ту сторону Сонця, яка наразі прихована від Землі. Камери Mastcam-Z дозволяють помітити великі сонячні плями за два тижні до того, як вони розвернуться в бік нашої планети, даючи вченим дорогоцінний час для підготовки. Енергійні частинки не летять по прямій, а рухаються спіралями вздовж ліній магнітного поля Сонця, хаотично розсіюючись. Рівень радіації всередині Orion зростатиме поступово. Для контролю ситуації всередині кабіни встановлено систему датчиків HERA, а кожен астронавт має персональний дозиметр. Коли рівень радіації перетне критичну межу, екіпаж почне діяти за протоколом «укриття». Захист у космосі забезпечується масою: чим більше речовини між людиною та радіацією, тим менше частинок пройде крізь неї.
Астронавти навчені оперативно переоблаштовувати кабіну. Вони повинні вийняти запаси їжі, обладнання та інструменти зі сховищ і закріпити їх вздовж стінок кабіни. Ця імпровізована «броня» створить додатковий бар’єр, що поглинатиме частинки. Випробування цієї процедури — одна з пріоритетних цілей місії Artemis II. Навіть без сонячних штормів екіпаж чекають випробування: проліт крізь радіаційні пояси Ван Аллена та постійний вплив галактичних космічних променів. Expected, що загальна доза за 10 днів польоту буде еквівалентна місяцю перебування на МКС. Будь-яка сонячна активність лише додаватиметься до цього показника. Однак співпраця команд у Грінбелті та Х’юстоні гарантує, що жоден сплеск на Сонці не залишиться непоміченим, а екіпаж Orion матиме чіткий алгоритм дій для безпечного повернення додому.
Source: https://universemagazine.com