Керівник Космічного командування США генерал Стівен Вайтінг наполягає на важливості фундаментальних змін у ставленні Пентагона до супутників – від фіксованої інфраструктури до маневрених активів, які можуть рухатися, адаптуватися та виживати в умовах конфлікту.
За словами генерала Вайтінга, супутники, здатні змінювати своє положення на орбіті, більше не є опцією, а є «необхідністю», оскільки суперники демонструють нові способи експлуатації та підтримки космічних апаратів у космосі. У якості прикладу було наведено Китай, який демонструє свої можливості орбітального дозаправлення та логістики. Цей аргумент відображає ширшу переоцінку всередині Пентагону, оскільки космос переходить від відносно дозвільного середовища до такого, де американські супутники можуть відстежуватися, братися на приціл або зазнавати втручання під час конфлікту.
Протягом десятиліть більшість військових супутників проектувалися так, щоб економити паливо та залишатися на передбачуваних орбітах, проте це робить їх легшими для виявлення та ураження. Сьогодні необхідно створювати супутники, які зможуть уникати загроз, змінювати зону покриття або стежити за іншими космічними апаратами. Вайтінг пропонує концепцію, яку часто називають «динамічними космічними операціями», що ґрунтується на частому, а іноді непередбачуваному русі, який ускладнює противнику планування атак.
Підхід маневреної війни передбачатиме більше прийняття рішень у реальному часі, коли оператори визначатимуть, коли і як передислокувати активи – подібно до того, як командири маневрують літаками чи кораблями під час конфлікту. Така зміна вимагатиме нової доктрини та оперативних концепцій, а також чіткішого визначення місій, для яких призначені маневрені супутники. Формалізація стратегії, яку пропонує Вайтінг, також призведе до нових вимог до системи закупівель Пентагону.
Центральним обмеженням, яке Пентагон здебільшого обходив, є логістика. Маневрена війна в будь-якій сфері залежить від палива, технічного обслуговування та поповнення запасів.
У космосі можливості орбітального дозаправлення, обслуговування та заміни залишаються обмеженими і переважно експериментальними. Подібні програми тільки починають з’являтися. Наприклад, зусилля Космічних сил RG-XX спрямовані на закупівлю супутників, що дозаправляються, для місій контролю космічного простору на геостаціонарній орбіті. Однак такі ініціативи залишаються на ранній стадії та фрагментованими.
Водночас деякі посадовці Пентагону ставлять під сумнів, чи можна виправдати витрати на розбудову космічної логістики, особливо якщо супутники можна просто замінити замість обслуговування. Інші очікують, що комерційні провайдери спочатку розвинуть ці можливості, перш ніж уряд робитиме масштабні інвестиції.
На цьому тижні генерал Вайтінг повідомив, що командування запускає ініціативу під назвою «Apollo Maneuvers» (Маневри Аполлона). Вона полягає у моделюванні тривалих бойових операцій в умовах протидії на орбіті та перевірці, як маневрені супутники працюватимуть протягом тривалого часу. Група аналітиків та експертів з воєнних ігор вивчає «цю складну проблему – як ми маємо трансформуватися до стратегії маневреної війни в космосі». Такі навчання можуть виявити прогалини не тільки в тактиці, а й в інфраструктурі дозаправлення та обслуговування.
Джерело: https://spacenews.com