Дослідження під керівництвом астрономів із Ворікського університету (University of Warwick) показало, що в цій критично важливій зоні масово присутні дрібні уламки, які раніше були абсолютно непомітними для систем стеження.
Критична висота: Геостаціонарна орбіта розташована на висоті близько 36 000 км над екватором. Це зона з найвищим трафіком для стратегічних апаратів зв’язку, телебачення, метеорології та військового моніторингу.
Величезна вартість під загрозою: На відміну від низької навколоземної орбіти (LEO), де працюють супутники на кшталт Starlink, у зоні GEO розміщуються поодинокі, але гігантські апарати. Їх розробка коштує сотні мільйонів доларів, а сонячні панелі часто мають довжину понад 30 метрів, що робить їх легкою мішенню.
Ефект «вічного сміття»: Поблизу Землі залишкова атмосфера поступово гальмує і спалює уламки. На висоті GEO повітря немає, тому будь-яке утворене сміття залишається там назавжди, накопичуючись із кожним роком.
Колосальна кінетична енергія: Навіть фрагменти розміром усього 5 сантиметрів (2 дюйми), які виявили вчені, рухаються відносно один одного зі швидкістю кілька кілометрів на секунду. Зіткнення з ними миттєво знищить або виведе з ладу багатотонний апарат.
Оскільки GEO розташована дуже далеко, дрібні деталі там майже не відбивають світла. Дослідники використали архівні дані Телескопа Ісаака Ньютона та застосували новий алгоритм цифрового аналізу (blind stacking). Цей метод дозволив об’єднати серії знімків, посилити слабкий сигнал і виявити 25 раніше пропущених треків космічного сміття, 80% з яких не були занесені до жодних каталогів.
Джерело: https://www.space.com