Космічні сили США ведуть стратегічну оцінку ефективності створення орбітальних станцій для дозаправлення супутників. На тлі швидкого розвитку малих супутників, які дешевше виготовляти й запускати, виникає питання: чи варто інвестувати значні кошти в розгортання складної інфраструктури на орбіті?
Згідно з даними DefenseScoop, у проєкті бюджету на 2025 фінансовий рік вже передбачено $20 млн на перші експерименти з дозаправлення супутників у космосі. Однак усередині командування Космічних сил США тривають дискусії щодо обґрунтованості таких витрат і потенційної військової вигоди від реалізації подібних проєктів.
Запланована інфраструктура передбачає створення сервісних орбітальних модулів, які виконуватимуть функції пунктів дозаправки та, потенційно, надаватимуть елементи дистанційного технічного обслуговування. Контракти на проведення тестувань у цьому напрямку вже отримали компанії Orbit Fab і Northrop Grumman.
Ініціатори розробок стверджують, що доступ до пального на орбіті дозволить суттєво покращити маневровість супутників, уникати зіткнень з космічним сміттям і продовжити термін служби великих супутників, особливо на геостаціонарній орбіті. Проте існують і вагомі застереження: подовження ресурсу за допомогою дозаправки не вирішує зношення інших критичних систем супутника. Тобто проблема повноцінної заміни апаратів залишається актуальною.
Крім того, масштабне впровадження орбітального сервісу потребуватиме перерозподілу бюджетних коштів, що може вплинути на інші оборонні космічні програми. Натомість у стратегічних колах розглядається альтернатива — розгортання численних дешевших малих супутників. Такий підхід забезпечує більшу гнучкість, швидше оновлення архітектури систем та оперативне впровадження нових технологій.
Наразі Космічні сили США зосереджені на етапі тестування та моделювання потенційних переваг дозаправлення в умовах космосу. Остаточне рішення щодо масштабного фінансування цієї концепції буде ухвалено після завершення відповідних експериментів і оцінки отриманих результатів.